National Tempus / Erasmus+
Office in Ukraine

Автор: Шаров О.І., канд. фіз.-мат. наук, доц. Університет економіки та права «КРОК», м. Київ (експерт Національної команди)

ТЕНДЕНЦІЇ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ВНЗ У КРИЗОВИЙ ТА ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Цілком очевидно, що фінансово-економічна криза обумовлює масштабні зміни на українському та світовому ринках праці. На даний час їх вплив на працевлаштування випускників вищих навчальних закладів України лише починає відчуватись. Глибинні зміни слід чекати лише в 2011-2016 роках. Основним тенденціям цих змін присвячено цю доповідь.

У період економічного піднесення (2001 – 2008 роки) сформувався стандартний механізм підготовки випускника ВНЗ до виходу на ринку праці, який передбачав набуття переважною більшістю студентів стаціонару (вже не кажучи про тих, хто поєднував навчання з роботою) досвіду практичної діяльності ще під час навчання. Причинами формування такого механізму стали:

- кон’юнктурне розширення багатьох бізнесів на хвилі економічного піднесення, що тягнуло зростання чисельності молодшого та середнього офісного персоналу з функціями, які не потребували глибокої професійної підготовки, а наявність вищої освіти дедалі більше ставала лише загальнокультурною вхідною вимогою. Завдяки цьому сформувались усталені вимоги роботодавців до випускників ВНЗ: наявність досвіду роботи як ознака трудової соціалізації та первинного розуміння бізнесу; володіння комп’ютером як основна виробнича навичка, якої ніхто не збирається навчати; рідше – знання іноземної мови як спеціальна конкурентна навичка або інструмент відбору найбільш підготовленої молоді. У період найбільшого зростання відчувався постійний дефіцит робочої сили, що зумовило формування ринку праці працівників і внаслідок цього розмивання різниці в умовах оплати праці між початківцями та середнім рівнем персоналу;

- наростаючий відрив вищої школи від реальної економіки, що знаходить прояв в спотвореній структурі підготовки фахівців (навіщо зараз готувати інженерів більше за радянські часи?) та труднощів організації виробничої практики за фахом з допуском студента до важливої комерційної інформації. У зв’язку з цим знецінилась глибока спеціальна підготовка, бо працевлаштування відповідно до здобутого фаху для багатьох молодих фахівців є малореальним (інженери, агрономи тощо) або малоперспективним (лікарі, педагоги тощо), а також зменшився вплив університетських викладачів на зміст практичного навчання разом з переходом студентів на самостійний пошук об’єктів практики;

- перехід від елітної до масової вищої освіти, що зумовив істотне посилення конкуренції молоді за перспективне працевлаштування, а також поступове формування завищених (насправді, лише з погляду старих часів) вимог до претендентів, коли повна вища освіта вимагається при прийомі на посаду, де достатньою є неповна вища освіта або неповна вища освіта, де можна обмежитись професійно-технічною освітою.

Фінансово-економічна криза справляє серйозний вплив на ринок праці як в національному, так і у світовому масштабах. Не слід також замовчувати українську складову кризи, що обумовлює дещо специфічне її національне забарвлення. Унаслідок цього створились умови для руйнації або посилення основних тенденцій та причинно-наслідкових ланцюгів:

- кон’юнктурне розширення бізнесів зупинено, відбувається скорочення у нижчих прошарках офісного персоналу;

- зменшення пропозиції на ринку праці обумовлює поглиблення тенденції відриву сфери практичної діяльності випускників ВНЗ від профілю їх навчання;

- окремі сегменти сфери масової вищої освіти можуть швидко втратити привабливість через практичну неможливість працевлаштування за фахом і брак психологічної готовності до гнучких технологій пошуку роботи. Така ж доля може спіткати цілі сектори професійно-технічної освіти, яка за багатьма заводськими спеціальностями зовсім не забезпечує готовності до гнучкого пошуку роботи.

На етапі поступового подолання наслідків кризи нас чекає підвищення темпів технологічного оновлення національної економіки, що потягне чергове скорочення у виробничому секторі та фактичну перекваліфікацію для більшості зайнятих фахівців з вищою освітою. При цьому найбільш небезпечним буде брак порівняно невеликої кількості технічних фахівців для забезпечення функціонування найбільш наукомістких галузей, бо їх підготовка в українських університетах вже є неможливою через архаїчність відповідної лабораторної бази. Це підвищить шанси випускників ВНЗ наступних років за рахунок проблем для їх старших на 5-15 років колег.

У зв’язку з цим є підстави чекати таких основних тенденцій стосовно працевлаштування випускників ВНЗ на 2011-2016 роки:

-тривале домінування ринку праці роботодавців, що обумовить менший розмір початкової платні та нижчий темп її зростання;

-повільніші за світові темпи виходу з кризи потягнуть більш тривалий період стагнації ринку праці, що погіршить умови входження в ринок праці молоді з традиційними індустріальними спеціальностями;

-остаточне застарівання лабораторної бази вищих технічних навчальних закладів погіршить позиції їх випускників порівняно з колегами із закордонних університетів у боротьбі за інженерні посади на найбільш складних виробництвах;

-вкрай низький рівень шкільної освіти в країні врешті відіб’ється на математичній та економічній підготовці випускників ВНЗ, що погіршить їх можливості працевлаштування за кордоном;

-поступове наближення структури аграрного сектору до усталеної в розвинених країнах обмежить можливості працевлаштування випускників аграрних ВНЗ, продовжиться скорочення чисельності лікарів та педагогів у сільській місцевості. Щоправда, посилення урбанізації країни потребуватиме більшої кількості фахівців з вищою освітою, що характерно для великих місць та мегаполісів;

-серйозне посилення конкурентної боротьби за найбільш «смачні» та перспективні робочі місця буде супроводжуватись посиленою диференціацією оплати праці;

-швидке старіння технологічних знань та навичок в умовах технологічного оновлення виробництва, що вимагатиме систематичного навчання і вимивання з найбільш перспективних галузей неготових до цього працівників, а значить кращі шанси для молоді. Буде збільшуватись база робочих місць робітників, які потребуватимуть фахівців з вищою освітою різних рівнів;

-банкрутство нежиттєспроможних бізнесів не стільки призведе до зростання безробіття, скільки створить чимало можливостей для розвитку нових бізнес-проектів, чим, у першу чергу, зможуть скористатись молоді амбітні та освічені підприємці;

-можна очікувати на рух України в руслі загальносвітових тенденцій розвитку фірм професійних послуг, незалежної професійної діяльності, самозайнятості, дрібного підприємництва та зростання економічної самодіяльності молоді взагалі, що створює позитивні перспективи для випускників посткризового періоду;

-тенденції розвитку політичних процесів та геополітичних реалій підвищують ймовірність мілітаризації країни, що покращить можливості для кар’єри університетських випускників як у самих мілітарних структурах, так і на підприємствах військово-промислового комплексу (наслідки цього за межами даної доповіді);

-поступовий відхід від активної трудової діяльності покоління 40-50-х років створить привабливі можливості для працевлаштування молодших спеціалістів у виробничій сфері;

-чисельність випускників вищих навчальних закладів впродовж 2011-2016 років буде постійно скорочуватись, що буде поступово підвищувати напруженість на ринку праці;

-посилиться боротьба роботодавців за справді талановиту молодь, що цілком може набирати форм поглибленої співпраці між навчальними закладами та індустрією, а це сприятиме підвищенню рівня освіти випускників і збільшенню їх конкурентоспроможності на ринку праці взагалі.

Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Матеріали четвертої Міжнародної науково-практичної конференції. –  Донецьк: Дон НУЕТ, 2009.– С. 18-21