Національний Темпус / Еразмус+ 
офіс в Україні

Національна рамка кваліфікацій, які пов’язані з вищою освітою: стан і труднощі розроблення в Україні

 В.І.Луговий, віце-президент НАПН України, директор Інституту вищої освіти НАПН України, член національної команди експертів з вищої освіти.

Незважаючи на те, що у фахових колах зріє розуміння необхідності створення в Україні Національної рамки кваліфікацій (далі – НРК) як базового кваліфікаційного стандарту, без якого неможливо переорієнтувати освітній процес на результати навчання, зробити їх зрозумілими і порівнюваними, відповідна робота розгортається дуже повільно і суперечливо, їй бракує системності. Це відбувається насамперед з наступних причин (більшість з яких суто внутрішнього, національного походження, проте частина – зовнішнього, європейського).

По-перше, ініціатори цієї роботи в країні до цього часу розрізнені, їх дії не об’єднані організаційно та концептуально (порядком, критеріями, процедурами) створення НРК.

Так, Міністерством освіти і науки в серпні 2008 р. утворена відповідна робоча група з цільовою орієнтацією в межах вищої освіти (за Болонським процесом). На жаль, напрацювання групи не оприлюднені, залишаються недоступними для широкого фахового загалу. У тому ж році Конфедерація роботодавців України за підтримки Європейського фонду підготовки запропонувала спочатку концепцію законопроекту, а згодом і проект закону України „Про Національну систему кваліфікацій” (з орієнтацією не лише на вищу, а й інші складові професійної освіти), які виявилися недосконалими, а відтак їх не можна було взяти за основу для подальшого опрацювання. У 2009 р. з’явився новий однойменний законопроект, розроблений групою маловідомих фахівців і внесений першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці О.Шевчуком. Через недостатню якість цього документу згаданий Комітет ініціював створення робочої групи, яка розпочала відповідні консультації переважно концептуального характеру (з чого, за великим рахунком, і треба було починати). Водночас Міністерство праці та соціальної політики не проявляє належної організаційної активності. Натомість Представництво Британської ради в Україні намагається організувати суспільний діалог і ознайомлення з міжнародним досвідом з розроблення НРК. Ще один учасник – Національний Темпус-офіс в Україні, який розпочав роботу в цьому році з метою підтримання міжнародної співпраці у вищій школі.

Зазначений організаційний і концептуальний різнобій не сприяє швидкому просуванню в розв’язанні проблеми створення НРК, однак підводить до висновку щодо необхідності спрямування зусиль в упорядковане русло. Для цього щонайперше слід використати рекомендовані порядок, критерії і процедури розроблення НРК, що схвалені в 2007 р. на Лондонській зустрічі міністрів, відповідальних за вищу освіту, країн-учасниць Болонського процесу. Ураховуючи надзвичайну важливість створення НРК, уявляється доцільним започаткування урядовим актом спеціальної міжвідомчої робочої групи, а можливо, і прийняття державної цільової програми із чітким визначенням цілей, термінів, координуючого органу та джерел фінансування створення НРК. Щодо розроблення (до 2012 р. згідно з Льовенським комюніке 2009 р. стосовно Болонського процесу) НРК для використання у вищій освіті, то такий координатор вбачається в особі МОН України.

Кінцевою метою відповідної роботи слід визначити прийняття закону „Про Національну рамку кваліфікацій”. При цьому розробленню законопроекту має передувати підготовка, узгодження із зацікавленими сторонами і затвердження на урядовому рівні Концепції НРК.

Якщо говорити про зовнішні первопричини тупцювання на місті, то однією з них є певна неузгодженість Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (2005 р.) та Європейської рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя (2008 р.), хоча їх концептуальна і термінологічна сумісність задекларована Європейським проектом „Настроювання освітніх структур в Європі”. Однак уважний розгляд свідчить, що зазначені рамки кваліфікацій розходяться, приміром, у визначенні компетентності (компетентностей), використанні різних (відносного в поєднанні з абсолютним та суто абсолютного) підходів до опису кваліфікаційних рівнів, акцентах у пріоритетності врахування думки заінтересованих сторін про зміст кваліфікацій.

По-друге, коло зацікавлених і реально залучених до розроблення НРК сторін залишається неповним, інституційно несформованим.

Як випливає з досвіду розроблення НРК в Європі в цілому, окремих європейських країнах (Об’єднаному Королівстві  – Англії, Північній Ірландії, Уельсі, Шотландії; Бельгії, Ірландії, Нідерландах, Німеччині) основними зацікавленими сторонами згідно з їх функціональними ролями є такі: провайдери (навчальні заклади в особі викладачів, дослідників і певною мірою студентів, а також роботодавці, що забезпечують практичну, стажову підготовку, набуття професійного досвіду) та беніфіціари (студенти, випускники, роботодавці). Проте в Україні представництво студентів (учнів) у цій роботі формальне, оскільки вони слабо організовані для вираження спільної думки. Те саме стосується випускників і навіть роботодавців. Щодо роботодавців, то нині вони практично не взаємодіють з навчальними закладами, не сприяють вдосконаленню освітніх програм та якісній їх реалізації. Скажімо, у 2008 р. участь роботодавців у фінансуванні прийому студентів на початковий цикл навчання (молодший спеціаліст, бакалавр) становила 0,3 %, тоді як самих громадян (студентів) – 52 %, а на завершальний цикл (магістр, спеціаліст) – відповідно 0,2 % і 67 %. Подібне з огляду на підтримку з боку роботодавців можна сказати про професійно-технічні навчальні заклади та заклади післядипломної освіти. Крім очевидної пасивності й байдужості до підготовки фахівців, роботодавці також характеризуються розрізненістю, слабкою корпоративною згуртованістю щодо формулювання своїх інтересів. За цих умов своє вагоме слово мають сказати вчені закладів і установ МОН, Національної і галузевих академій наук, що досліджують проблеми освіти, фахової підготовки, кваліфікацій.

По-третє, не збалансовано позиції викладачів (дослідників) і роботодавців, існує прагнення взяти за основу думку однієї із сторін, насамперед роботодавців, орієнтуватися виключно на потреби ринку праці.

Насправді позиції викладачів (навчальних закладів) і роботодавців (ринку праці) є взаємодоповняльними і рівноважливими, неприпустимо зневажати думкою як одних, так і других. Що стосується навчальних закладів, то при правильній їх організації (залучення до викладання провідних фахівців, учених, адже навчати мають кращі представники суспільства) заклади (особливо вищі) здатні ліпше осмислювати і прогнозувати фахові потреби, ніж роботодавці, які більш кон’юктурні та ситуативні. Якраз у розробленні НРК необхідно сполучити тенденції перспективності, системності одних і поточності, фрагментарності других. Це особливо важливо в умовах несформованості та невизначеності ринку праці в Україні. Крім того, викладачі, вчені, особливо провідних вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів обізнані з кращим світовим досвідом, чого часто бракує подрібненим роботодавцям.

У зв’язку з цим, до речі, доцільно розрізняти особливості формування НРК у частинах, що орієнтовані як на вищу, так і на іншу професійну освіту. Щодо НРК, пов’язаної з вищою освітою, то вища школа має достатньо високу інституційну фахову спроможність (за виключенням хіба що закладів І і ІІ рівнів акредитації) для формулювання (опису) кваліфікаційних рівнів. Стосовно НРК, пов’язаної з іншими рівнями професійної освіти, скажімо, професійно-технічної, то тут уявляється більш вагомим слово інституційно спроможних роботодавців.

По-четверте, не налагоджено сталого діалогу всіх зацікавлених сторін (між іншим, тут існує проблема ідентифікації повноважних, валідних представників стейкхолдерів) з метою досягнення концептуального консенсусу щодо НРК. Такий системний діалог могло б підтримувати Міністерство освіти і науки спільно з Міністерством праці та соціальної політики на основі розробленого й погодженого плану заходів, зокрема шляхом проведення науково-практичних конференцій, семінарів тощо. При цьому слід максимально врахувати світову практику конструювання НРК, використати міжнародні рекомендації, проекти і програми з цього питання. У фахово-суспільному діалозі важливо швидко пройти етап дискусій і вироблення консенсусу стосовно визначення необхідних концептуальних засад, на основі яких можна здійснити побудову і законодавче закріплення самої конструкції НРК.

Матеріали по темі на сайті Європейської Комісії

Qulifications Frameworks in the European Higher Education Area - http://www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/qf/qf.asp

10 steps in developing a national qualifications framework - http://www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/qf/qf.asp

THE BOLOGNA FRAMEWORK AND NATIONAL QUALIFICATIONS FRAMEWORKS - http://www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/qf/documents/Bologna_Framework_and_Certification_revised_29_02_08.pdf

European Qualification Framework for LifeLong Leraning - http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/publ/pdf/eqf/leaflet_en.pdf

http://www.nqai.ie/documents/Finalconferencereport-July2010.pdf

http://www.nqai.ie/documents/Finalconferencereport-July2010.pdf